І це також аутизм?

Сьогодні хотілося б поговорити не про те, що наша робота це в принципі не викорінення та руйнування чогось в особистості дитини, а скоріше формування нової – корисної та функціональної альтернативи з урахуванням насамперед бажань та благополуччя нашого клієнта (дитини). Сьогодні хотілося б поговорити, що не все і не завжди в особистості дитини з РАС є проявом аутизму. І, тим більше, не всю поведінку варто піддавати корекції. Наприклад, наша умовна дитина може щиро не любити і не їсти ні в якому вигляді яблука. Або вона просто всією душею ненавидить малювати. Або припустимо у неї ну ніяк не клеїться з математикою. Часто в таких ситуаціях від батьків чи фахівців суміжних сфер доводиться чути щось на кшталт: так, це все аутизм. І далі їх очікування як АВА і терапевти швидко перевчать дитину іншій поведінці – з радістю їсти яблука, натхненно бігти малювати картини та вирішувати складні математичні завдання. Але хороший терапевт повинен завжди пам'ятати про те, що в першу чергу дитина має свою особистість і характер, і вже потім на неї накладається аутизм. Цей діагноз не повинен застеляти собою індивідуальні особливості нашого учня. Адже нормотипові люди також не люблять і не їдять яблука? Їм теж може бути щиро огидне малювання? А скільки з нас лило гіркі сльози на зошит з математики і тремтіло при одній згадці цього слова? Мені хотілося висловити цю думку сьогодні вам для того, щоб ви тримали це в умі та давали більше свободи нашим дітям. І повірте: їхнє життя буде нітрохи не гіршим без яблук, картин та математики. 😉